За даними екологів, кожен українець щороку створює близько 220-250 кг твердих побутових відходів на рік, а мешканці великих міст – по 330-380 кг. І ці обсяги з кожним роком зростають.

Разом з тим, культура утилізації побутового сміття в Україні досі не сформована. Традиційно усе сміття скидається в одне відро і викидається у контейнер, звідки потім звозиться на сміттєзвалища або полігони.

На думку фахівців Всеукраїнської екологічної ліги, серед проблем відходів однією з найгостріших є утилізація ПЕТ-тари, що встигла стати невід’ємним атрибутом сучасного життя. Для виробників це можливість зручного транспортування продуктів, відносна дешевизна такого пакування, а для споживачів – легкість тари та її зручність. Але відходи полімерів складають близько 10-15% загального обсягу побутового сміття або близько 20 кг на рік на людину. А за інформацією фахівців, продукція у ПЕТ-тарі (пиво та інші напої, побутова хімія тощо) набуває все більшої популярності – цей сегмент щорічно зростає на 10-12%. Тобто, кількість таких відходів з кожним роком буде лише збільшуватися, отже розплата за комфорт може виявитися загрозою для благополуччя людства.

ПЕТ є дуже стійким полімером, який завдяки своїй хімічній будові дуже повільно розкладається у природних умовах – протягом близько 400 років. Саме це є основною загрозою для екології. Природа ще не винайшла механізму, який би допоміг їй позбавлятися цих “витворів” людства. І людство саме має вирішити проблему, яку створило.

Варіантів небагато – або надалі збільшувати площі під сміттєзвалищами, або широко запровадити переробку побутового сміття, і, в першу чергу, ПЕТ-тару. Цим шляхом пішли розвинуті країни світу. Адже переробка відходів дозволяє зменшити їх обсяг та площі сміттєзвалищ, в той же час зберігаючи природні та екологічні ресурси. Наприклад, в ЕС введені жорсткі норми переробки пакувальних матеріалів, згідно з якими переробці мають підлягати 55-70% цих матеріалів. Крім дотацій та інших заходів стимулювання підприємств, що спеціалізуються на зборі та переробці відходів, в Європі успішно працює система роздільного збору відходів, а також система утилізації відходів. До того ж, у Європі вже існують технології, що дозволяють зі вторинної сировини, у тому числі і ПЕТ-пляшок, виготовляти нову тару для харчових продуктів.

В Україні все відбувається з точністю до навпаки. Держава так і не знайшла як стимулювати населення сортувати сміття та не створила умов для його переробки, не побудувала ефективну систему утилізації сміття. Наразі Україна вирішує цю проблему шляхом збільшення площ під смітники, що рано чи пізно обернеться для країни екологічною катастрофою.

Сьогодні в Україні відсутня законодавча база, яка б стимулювала переробку відходів. Фахівці розповідають, що держава створила компанію «Укрекокомресурс», якій виробники продукції в упаковці повинні сплачувати кошти за утилізацією цієї упаковки. Проте достовірної інформації про те, чи насправді утилізується ця упаковка, немає, а зважаючи на те, як швидко ростуть площі під сміттєзвалищами, очевидно, що якщо і утилізується, то хіба що незначна частина відходів.

Проблема в тому, що на сьогодні в Україні не створена ефективна система збору упаковки, що має підлягати переробці та утилізації. Проте поступово з’являється розуміння цієї проблеми, а деякі компанії навіть роблять перші кроки на європейському шляху переробки тари.

Проте ця робота досі ґрунтується лише на ентузіазмі. У нашій державі і дотепер немає законодавчої бази, яка би сприяла організації переробки відходів, тоді як у світі підприємствам, які спеціалізуються на переробці сміття, надаються пільги з боку держави. У нас же держава не виявляє бажання долучатися до екологічних програм та програм поводження з відходами. На думку фахівців, Україні необхідно хоча б на першому етапі запровадити пільгове оподаткування підприємств, що переробляють вторинну сировину, щоб якось стимулювати цю роботу і зменшити масштаби проблеми.

Очевидно, що якщо держава і надалі не буде “помічати” цю проблему, Україна зі своїми унікальними природними ландшафтами перетвориться на величезний смітник: степи замість пшениці окупують плівка, пляшки та інше сміття. І від кожного з нас залежить, яке майбутнє чекає нашу країну.

РІШЕННЯ

В 2003 році підприємство корпорації “Оболонь” в Олександрії встановило обладнання, яке переробляло використані ПЕТ-пляшки. Ми обрали місцем для реалізації проекту самий центр України — Кіровоградська область, що рівновіддалена від великих міст, і з точки зору логістики є ідеальним. Спочатку це виробництво полягало у подрібненні пляшок та продажі так званого флексу на експорт, де його піддавали вторинній обробці. Проте 2008 року компанія вирішила самостійно виробляти з флексу кінцевий продукт. Для цього було придбане сучасне німецьке обладнання потужністю 125 кг на годину, яке виготовляє з 100% вторинного флексу бандажну стрічку. Це надсучасна німецька лінія, яка дозволяє переробляти відходи ПЕТ без шкідливого впливу на навколишнє середовище. Це є першим виробництвом бандажної стрічки в Україні. За рік на цьому підприємстві піддається вторинній переробці на сировину понад 800 тонн ПЕТ тари. Основні труднощі, що виникають у роботі цього виробничого комплексу — це недостатність сировини (використаних ПЕТ пляшок) для завантаження лінії через відсутність в Україні системи роздільного збору сміття, зокрема пластику.

РЕЗУЛЬТАТИ

Основний результат діяльності Виробничого комплексу “Оболонь” із переробки пластикових відходів полягає у покращенні екологічної ситуації в країні. За рік на підприємстві піддається переробці пластику еквіваленту понад 23 мільйонів пляшок. Але подальший розвиток цього напряму діяльності гальмується відсутністю в Україні: а) системи роздільного збору сміття, б) інфраструктурних підприємств цієї переробної галузі, в) державної програми стимулювання переробки відходів. Але тим не менш, компанія доводить, що переробка сміття може бути вигідна як основним бізнес процесам виробників продукції, так і допомагати у вирішенні екологічних проблем.